Переглядів: [wpstatistics stat=pagevisits time=total]    Ідентифікатор матеріалу - 2700

Інформаційне повідомлення
№(б/н) від 29.01.2017
"1 лютого 2017 року. Євген Маланюк"

1 лютого 2017 року виповнюється 120 років з дня народження Євгена Маланюка (1897-1968), поета, мистецтвознавця, літературознавця.

• Імператор залізних строф.
• Український Одіссей.
• Поет-воїн.
• «Пражанин».

Такими визначеннями нині у світі й Україні характеризують постать Євгена Маланюка.

Що ми знали донедавна про Євгена Маланюка? Українцям було нав’язано  стереотип:  «націоналістично-фашистський поет і публіцист», «один із ідеологів українського буржуазного націоналізму», «активний учасник націо-налістичної контрреволюції», «білоемігрант».

Хто ж він для українців і світу: Євген Маланюк?

Народився Є. Маланюк 20 січня 1897 року за старим стилем, (1 лютого – за новим стилем) на хуторі поблизу Архан-города, що в Херсонській губернії, у  родині козацько-чумацьких нащадків.

В «Уривку із життєпису» сам Маланюк стверджував, що коріння його роду бере свій початок із Покуття, а дід «мав виразну поставу гуцула». Майбутній літератор згадував, що в мурованому зі степового каменю будинку «на дві хати – дідову й батькову» жилося наче у двох світах, у двох стилях:

• у першій хаті «панував дух віків, старовинного побуту, тисячолітніх звичаїв і обрядів»,
• у другій – атмосфера «українського інтелігента».

Тут жила традиція «якихось» степових, досить колоніального типу «дворянських гнізд» із клавесинами, сентиментальними романами й романсами.

Матері, як писав син через гони літ, завдячував двома речами: серцем і мистецтвом,

батькові – життєвою своєю цілісністю, бо батько, всупереч усім обставинам і спокусам, залишився «національним до кінця, не зрадивши свого роду».

Дмитро Донцов назвав Євгена Маланюка «Поетом апокаліптичних літ».

• Він був учасником Української національної революції 1917-1921 рр.
• Ад’ютантом генерала Василя Тютюнника.
• У 1920 році опинився у таборі для інтернованих поблизу польського міста Коліша. Разом із Юрієм Дараганом, Миколою Чирським та Максимом Загривним  видавав журнал «Веселка», де побачили світ його перші поезії.  

Ідея утвердження державності України – центральна ідея поетичного Універсуму Євгена Маланюка.

Один із нарисів Є. Маланюка присвячений трагічним подіям 29 січня 1918 року: бою під Крутами. Характеризуючи цю історичну подію, Євген Маланюк назвав її “народини нового українця”: Маланюк Є. Крути. Народини нового  українця. – Прага, 1941. – С. 9.

Поет звертається до витоків української державницької традиції – князівсько-дружинницької доби, періоду гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, в ній прагне відшукати підстави для творення сучасної держави.

Однак образ України – внутрішньо роздвоєний, дуалістичний, він постає перед читачем у двох своїх іпостасях: Степова Еллада та Чорна Еллада. І саме ця антиномія є для Євгена Маланюка джерелом внутрішньої неструктурованості українського суспільства, втрати вольового, динамічного, державницького начала.

Поет вибудовує своєрідну історіософську концепцію буття України, елементами якої є Еллада, варяги та Рим:

• еллінський гіпертрофований індивідуалізм, панестетизм
• має бути згармонізований варязьким активізмом
• та ієрархічністю Риму.

Ці три елементи мають існувати не окремо, а лише в поєднанні, синтезі.

У творенні свого образу України Євген Маланюк виходить із конкретних історичних та географічних реалій, бо саме Україна – це місце трагічної зустрічі Заходу та Сходу.

Цією обставиною зумовлене те, що Україна довгий час лишалася об’єктом, а не суб’єктом історичного процесу.

Українець – «пісняр, мудрець і гречкосій» – здатний швидше до ліричної рефлексії, пасивного споглядання навколишньої дійсності, а не до адекватної вольової реакції на зовнішню загрозу.

На противагу цьому Євген Маланюк розвиває цілу комплексну теорію «мазепинства», центральне місце в якій займає пророча візія майбутнього провідника України, який має поєднати:

• державний досвід Мазепи,
• патріотизм і дипломатичний хист Пилипа Орлика,
• цільність світогляду Тараса Шевченка, в постаті якого поєднались поет та державотворець.

У царині поетики Євген Маланюк – симфоніст. Саме це його ріднило з Павлом Тичиною. Він вільно оперує художніми засобами і класичної поетичної мови, і найсучаснішими образними версифікаційними трансформаціями її.

Виваженість і наукова точність слова в історіософській поезії поєднується з гранично вираженою емоційністю, утворюючи бурю пристрасті.

Поет виробив власну мову символів, що є водночас і знаряддям, і результатом його світоаналізу.

Саме символізм визначає одну із провідних рис поетичного мовлення Маланюка – лаконічність як принцип, що регулює структуру тексту.

Є. Маланюка відносять до стилю необароко.

Більшість дослідників відносять його також до Празької літературної школи. Визначальними рисами творчості цієї школи і Є. Маланюка є історіософізм і міфологічність.

Поезію Празької школи називають поезією чину, оскільки вона закликає до боротьби за Україну, боротьби не тільки збройної, а й духовної. Цей заклик звучить і в поезії Маланюка.

 Є. Маланюк з болем усвідомлював, що Україні бракує українців, натомість багато «малоросів» і «хахлів» – ось найважливіший історичний урок.

І саме поезія, як це засвідчила поява Тараса Шевченка, здатна була не лише збудити націю, а й підготувати її до грядущих випробувань.

 Ліричний герой у поезіях Маланюка – це безкомпромісний максималіст суворого вигляду, не здатний на будь-які поступки стосовно своїх супротивників і самого себе.

У творчому доробку поета є й інтимна лірика, що вражає лицарським ставленням до світу та до жінки.

Стиль поезії Маланюка формувався під тиском панівних у його поколінні емоцій гніву й болю за століття бездержавності та пригноблення української нації, за поразку відновленої в революцію держави УНР і за подальшу трагедію окупації України Москвою.

Цей гнів повертався не тільки проти зовнішніх ворогів, а й проти внутрішніх слабкостей, які поет бачив у комплексі «малоросійства», анархізму, браку національної дисципліни й організації, в перевазі чуттєвості над інтелектом тощо.

Звідси в його поезії жадання нового типу сильної людини, поглиблення традицій до старокиївських основ (що зумовило особливе зацікавлення поета творчістю і роллю в українській історії П. Куліша).

Характерні особливості творчості Євгена Маланюка:

• історіософічність творчості – спроба вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислення їх сенсу для України;
• чітка організація поетичної мови, нагромадження приголосних, створення ефекту „непісенності», суворості;
• наскрізна ідея української державності.

Належав до умовної «Вісниківської квадриги» – Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз (друкувались у часописі «Вісник» (квадрига — четвірка коней).

Євген Маланюк – одна із найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст., її класик.

Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.

****************************

Польща, 1922 рік. Містечко Каліш з передмістям Щипьорно. За колючими дротами таборів військовополонених майже десять тисяч інтернованих вояків армій Української Народної Республіки.

Дерев’яні бараки, землянки, злигодні, голод, фронтові рани, сухоти, смерть. Пекуче усвідомлення втрати Батьківщини і майже цілковита відсутність надії на майбутнє… А на зібранні академії таборового літературно-артистичного товариства «Веселка» із, здавалося б, недоречним до часу і місця рефератом «Зброя культури» виступав перед побратимами двадцятип’ятилітній поет Євген Маланюк, військовий старшина 6-ї дивізії генерала Безручка:

«Кордони, економічна діяльність, промисловість і торгівля — це тільки зовнішні форми, тільки рамки, в яких проходить дійсне живе життя нації самостійної держави. А цим дійсним життям нації, щирим змістом зовнішньої форми є внутрішнє життя національної культури, життя ідей безсмертних і вічних (і в першу чергу – мистецтво – авангард культури), бо історичні події, війни, перемоги й поразки, розквіти й упадки держав і народів, ціла рухлива маса історії є лише матеріалізацією тих чи інших ідей.
Щоб повстала або зникла держава, мусить, перш за все, існувати ідея цього повстання або зникнення… Ідеї виростають й мужніють на підґрунті національної культури – от чому праця на царині культури є сьогодні хоч і запізненим, проте загальноукраїнським ділом…       
Дійсними творцями життя є мислителі, апостоли ідеї. Справжніми пророками історичних подій є Митці і, в першу чергу — поети».

Осмислюючи причини поразки у збройних змаганнях за Державність, доповідач вбачає їх у:

надзвичайно вузькому колі провідників нації (державників), навіть у їхній непідготовленості до подій 1917 року,

у тому, що національній еліті бракувало теоретичного обґрунтування сутності і мети українського національного руху, його стратегії і тактики.

Молодий письменник прагне стати одним із творців національної, державотворчої ідеї.

****************************      

Довідка. Марко Безручко став кадровим військовим у вишах та армії Російської імперії. Під час Української революції в 1917-1921 рр. долучився до визвольного руху.

Талант полководця Марко Безручко повною мірою проявив у 1920 році, коли українці спільно з поляками дали відсіч більшовикам.

6-та стрілецька дивізія під командуванням Безручка отримала низку блискучих перемог у боях з червоними. Найбільшу славу їм приносить героїчна оборона Замостя. Захисникам міста вдалося на два дні зупинити кінноту Семена Будьоного. Відтак розпочався контрнаступ, який увійшов в історію як «диво над Віслою».

«Українець, який урятував Варшаву від більшовизму» – так називають Марка Безручка історики.

Поляки хотіли нагородити його найвищим орденом Vіrtutі Міlіtarі. Та генерал Марко Безручковідмовився від нагороди зі словами:«Я воював за Україну, а не за Польщу».

****************************      

22 січня 2017 року доктор філологічних наук, народний депутат України VII скликання Ірина Фаріон взяла участь у черговому випуску програми парламентського телеканалу “Рада” “Велич особистості”, присвяченій 120-літтю з дня народження видатного історіософа Євгена Маланюка.

Фільмографія:

Ірина Фаріон. “ВЕЛИЧ ОСОБИСТОСТІ” (Євген Маланюк) / “МАЙСТЕР”.

Євген Маланюк Життєпис та творчість

 

Джерела:

• Вікіпедія 
• офіційний сайт Українського інституту національної пам’яті:
  • 1 лютого. Євген Маланюк
  • проект “Люди свободи”. Марко Безручко
• Бібліотека української літератури:
  • Каталог. Маланюк Євген
  • Маланюк Євген. Біографія (СКОРОЧЕНО (1897-1968)
•  Довідник цікавих фактів та корисних знань
• Сайт “Клуб Поезії”:
  • «НА ХРЕСТІ СЛОВА РОЗІП’ЯТИЙ…» 
• Маловідоме про Євгена Маланюка 
• Бойко О.Д. Бій під Крутами: історія вивчення